Сільський голова

Козирєва Ольга Миколаївна

Історія
Історія

     Петропавлівка заснована у вісімдесятих роках 16 століття, після того, як Харківський полковник Донець у 1682 році одержав з Москви вказівку продовжити заселення дикого поля, дозволяючи виділити неосвоєні землі

тим поселенцям уже утворених слобод, котрі побажають заселити нові місця.

      Більше сотні років поселення являло собою невеликий хутір, що мав назву Гнилицький. Дала йому це найменування річка Гнилиця. Зараз це дуже слабенький потік, що в засушливі літа навіть пересихає. А тоді це була повноводна річка з дуже тихою течією при впадінні в Оскіл. Через це заболочувались, робились «гнилими» береги, за що відповідно її й охрестили.

     В передвоєнні й перші післявоєнні роки неподалік від села Кучерівки на заболоченій місцевості велися торфорозробки. Торф постачався до Куп’янська як паливо.

     На початку 19 століття хутір розрісся настільки, що його жителі вирішили побудувати церкву. У цей час у Куп’янську якраз закривалась одна з трьох наявних церков. Була вона дерев’яною, йменувалася за іменами апостолів Петра і Павла Петропавлівською, стояла там, де тепер знаходяться сквер на площі 40-річчя Перемоги. Відбулися переговори і хутір купив церкву у 1800 році.

      Тепер побудувавши церкву, хутір набув іншого статусу. Він став центром парафії, до якої приписувалися навколишні невеликі поселення, перетворювався в слободу, що здобувала право влаштовувати на храмове свято ярмарок. Таким храмовим святом був день Петра і Павла (за нинішнім календарем він припадає на 12 липня), оскільки за церквою залишилася та ж назва, що була і в Куп’янську. Більше того, створилася можливість перейменувати не дуже благозвучну назву колишнього хутора. Слобода стала називатися Петропавлівкою. Вона швидко зростала. Навколо неї розширювалися і виникали нові хутори. Тож незабаром стала центром волості, до якої ввійшло і Заоскілля. Тепер це передмістя Куп’янська, а тоді це був невеликий хутір. Якийсь час волость навіть називалася Петропавлівсько-Заоскільською.

      Маленьким, бідненьким, малопомітним хутірцем у складі волості був той, що мав назву Локтіонівка. Та коли в 1895 році через нього пролягла залізниця, що з’єднала Харків і Балашов, а ще через три роки прокладена колія до Лисичанська, потім до Бєлгорода, хутір невпізнанно змінився. Тут виник залізничний вузол і при ньому робітниче селище. Згодом воно набуло самостійності, а на початку століття ще входило до складу Петропавлівської волості.

     1800 р. – Куп’янськ продає дерев’яну церкву, освячену в ім’я апостолів Петра і Павла жителям хутора Гнилицького.

      1801 р – освячується куплена в купянчан церква в хуторі Гнилицькому, в ім’я тих же апостолів Петра і Павла. Хутір перетворюється в слободу Петропавлівку.

       В лютому 1943 року в Петропавлівці знаходився штаб 350-ї стрілецької дивізії. Тут розробили план визволення Куп'янська від тимчасової окупації, звідси починався наступ для виконання даного плану.

Дата публікації: 10:48 22.05.2015
Пошук
Анонс подій
Подій не заплановано
Декларування доходів
Посилання

Президент України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Харківська облдержадміністрація

Харківська обласна рада

Куп’янська райдержадміністрація

Куп’янська районна рада